Сьогодні вся наша країна вшановує добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну. Сталося це взимку-навесні 2014 року, коли московити загарбали Крим, а на Донеччині і Луганщині почали піднімати голови поганці-сепаратисти.
До війська йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і добровільно йшли захистити свою країну. Ситуація повторилася і у лютому 2022 року, коли на нашу землю вторглася москальська орда. За зброю знову взялися тисячі українців. Серед них було чимало і працівників ТСО України. Чимало добровольців знайшли
вічний спочинок у рідній землі.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити! Пам’ятаймо про них стільки, скільки
житимемо!