Попри щоденну гонку справ, ми знову зробили паузу. Зупинилися, щоб… дихати, творити, говорити. Цього разу ми малювали. Ліпили. Відновлювали сили через творчість. Ми торкались себе — не буквально, а внутрішньо: своїх думок, емоцій, ресурсів.
П’ятий захід став ще однією нагодою відчути, що ми не просто команда — ми спільнота. Ми сміялися, плакали, мовчали, ділилися тим, що зазвичай ховаємо, відкривали себе — по-новому, зсередини.
Шкода, що цей цикл завершився. Але разом із легким сумом ми виносимо із собою нові знання, відчуття і, головне — сили рухатися далі. Тепер — справа за нами: впроваджувати почуте й прожите в життя. Застосовувати. Пам’ятати.
Бо внутрішня стійкість — це не раз і назавжди. Це шлях. Дякуємо організаторам за цей простір довіри й підтримки. Дякуємо Марині Сосновській за чудові заходи.
Це було потрібно. Це було справжнє. Це — залишиться з нами. А ще — ми віримо у силу психологічної підтримки не лише під час таких зустрічей, а й у щоденній роботі. Ми використовуємо ці знання в нашій діяльності, бо працюємо не тільки з документами , а й з людьми.
Підтримка, розуміння, емпатія, вміння бачити більше, ніж написано між рядками — усе це допомагає нам бути ефективнішими.
Кіровоградська ОО ТСО України — це не лише про роботу. Це — про людей.
Про опору одне для одного. І про силу, яка народжується зсередини. Марина Сосновська